Про що взагалі думають ці горіхи?
Що змушує їхні голови лускати
І пускаючись гілляччя летіти дололу?
Вони скидають свою кожуру
Оголюють свою зморшкувату шкаралупу
Коли їх розбити можна побачити уже не пульсуючі мізки
Вкриті плівкою звилини рослинних істот
Чотирикамерне серце яких уже не перекачує сік
Дві пари легень ампутованих осінню
Замотаних у целофан гіркоти
Мені стає лячно при думці що хтось може це їсти
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
І нам стає лячно при думці,
Що хто-то твій ляпус жує.
Мабудь не у Божій "кожурці"
Серденько бідненьке твоє?! Комментарий автора: Нам - це кому? Тобі ясновельможному екстразнавцю поетичних вірувань?
Поэзия : Как хорошо, что Бог мой Утешитель - Лариса Попова Отче Благий! мы ПОСВЯЩАЕМ наших детей, детей Украины Тебе: под защиту Твоей благодати и милости; ЗНАЯ, что Любовь Божья НИКОГДА не терпит поражения.
Боже Благий, Боже милости!
В молитве единения, молитве согласия просим Тебя, Отец Небесный, о ВСЕХ детях, о детях наших, о детях Украины: СТАНЬ КАЖДОМУ ИЗ НИХ ПАПОЙ! ибо ВСЁ возможно Тебе. Аминь.
